Два поверхи

 Пошарпана совєтська квартира на останньому поверсі дев’ятиповерхівки. В кімнаті, яка слугує вітальнею (бо тут на стіні килим, і телевізор на тумбочці, а ще запилений сервант, в якому книжки, які ніхто не читаю, і сервіз, який ще не розпакували з кінця 90-х ) сидять двоє чоловіків. На столі горілка з матрьошкою на етикетці.

Чоловік1. Ну що, давай вип’ємо за нашу перемогу.
Чоловік2. Так ми ж ще не перемогли.
Чоловік1. А ти сумніваєшся в нашій перемозі? Головне тільки грамотно все обіграти, а там все як по маслу піде, от побачиш. Я тут тобі дещо приніс
Чоловік2. Цеглу? Це на випадок конфлікту, так?
Чоловік1. Ні, це цегла з будинку, і, одночасно, твій беззаперечний доказ того, що твої два поверхи історично належать моєму будинку. Дивися, що робиш — кажеш, що цю цеглину ти виколупав зі своєї стіни у вітальні. Побий трохи стінку молотком, потім, як до нашого будинку приєднаєтеся, ми вам шикарний ремонт зробимо. Так от, покажеш сусідам це – і вони точно повірять.
Чоловік2. А якщо не  повірять?
Чоловік1. Завжди вірили, а тут не повірять? Не напружуйся, друже. Рахуй, ви вже з нами живете

Ява2

Консьєржка, закидуючи одну за одною шоколадні цукерки, дивиться, як збираються жильці всього будинку в маленькому холі на першому поверсі. Жильці тісняться, але не жаліються. Всіх цікавить, яку ж таку надважливу заяву хочуть зробити мешканці з восьмого та дев’ятого поверхів. З ліфту виходить чоловік з цеглою, якого сусіди знають  як Саню.

Саня. Шановні товариші, так саме товариші, адже всі двадцять з гаком  років, які я прожив тут, ви були мені добрими товаришами. Ми разом пили, билися, затоплювали один одного, клали один одному свічки та протухлі яйця під двері. Але весь цей час, я відчував, що щось не так. Ну не клеїться в нас. У вас, особливо тих, хто живе на нижніх поверхах навіть мова якась інша, інколи навіть не розумію що ви говорите.   Сьогодні зранку я прокинувся, і якесь сакральне відчуття повело мене до комори, де я взяв молоток, і виколупав цеглу, яку я тримаю в руках. Вона здалася мені якоюсь не такою, яка є на нижніх поверхах, і я спустився в під’їзд, на четвертий, де  оббита штукатурка, і моєму подиву не було меж. Виявилося, що це різні види цегл. 
Жителі будинку. І заради цього ти нас зібрав?
Консьєржка. Тобі не подобається цегла в твоїй квартирі? Хочеш червону? Обнагліли вже.
Саня. Зовсім ні, друзі. Не треба мені червоної цегли. Ця цегла ідентична до тієї, з якої побудовано сусідню 16-поверхівку. І я зрозумів, чому весь цей час я почувався чужим.
Жителі 8 та 9 поверхів. (Схвальні вирази облич та мугикання)

Саня. Ми дійшли думки, що в нас, з нашими товаришами з 16-поверхівки більше спільного ніж з вами, тому ми вирішили приєднатися до них
Консьєржка (закидуючи до рота цукерки «Вечір в Києві»). Маячня якась, а заходити ви як будете до квартир? Через вікна?
Саня. Наші старші колеги нам допоможуть вийти з цієї ситуації, і встановити історичну справедливість.
Дід Льоня. А історична справедливість ось в чому, синку. Колись давно, замість цього житлового масиву був степ, аж одного разу прийшло троє архітекторів та асистентка з нівеліром. Перший в цьому степу фундамент був закладений тут, а з нього потім і виріс наш будинок. Вже прийшло друге покоління жителів будинку, на місці 16-поверхівки ще нічого не було. Так що думай сам, хто історично перший, а хто ні.
Саня. Діду, не пхай носа до чужого проса.

Ява 3

Жителі 8 та 9 поверхів, зібравшись вдома у Сані, почали святкувати відновлення історичної справедливості та повернення їхніх поверхів в лоно Батьківщини. Саня розіклав на стіл наїдки та випивку, які йому передали з 16-поверхівки. На столі опинилися і горілка, і пиво, і пиріжки. 

Саня. Вип’ємо за відновлення історичної справедливості! Ура! Ура! Ура!
Іван. Дуже смачна горілка, Саня, де взяв?
Саня. Наші передали.
Іван. Наші вміють варити, не те що ці.
Саня. Жінко, давай швидше пельмені вари!
Іван. Правильно, чоловік має командувати в сім’ї. Чоловік сказав — жінка робить. Тільки такий устрій приведе нас до розквіту .
Саня. Згоден з тобою, он дивись, тільки гаркнув, вже несе.
Іван. Ну давай ще по сто.

Ява 4

Дід Льоня. Що це за маячня у них в голові визріла, га?
Консьєржка. Я не розумію одного – яким чином вони планують жити окремо, адже в нас спільні комунікації. За свій кошт будинок їх тримати не стане. Не сьогодні – завтра, ми відключимо воду, газ, світло. Що вони робитимуть?
Дід Льоня. Думаю вони мають альтернативний план, вірніше не вони, а правління з шістнадцятиповерхівки.
Консьєржка. Ну не може цей будинок поділитися на дві частини. Це ж неприродно, це штучний поділ, що скажеш, Льоню?
Дід Льоня. Поділ штучний, але доведи це тим, хто зараз на вищих поверхах. А звідки цей Саня взагалі взявся?
Консьєржка. Раніше він й сам жив в 16-поверхівці, але потім, незрозуміло чому, придбав тут квартиру. Може це якийсь довготривала інтрижка?
Дід Льоня.  Поміть, до переїзду Сані ніяких заколотів не було. Мир і злагода.
Консьєржка. Нам треба якось цього Саню на чисту воду вивести. 
Дід Льоня. Не переборщи, а то можемо стати 7-поверхівкою.

Ява 5 

Іван. Я пропоную, щоб Саня став головою правління 8 та 9 поверхів. Хто за?
Жінка Сані. Я за
Саня. І я за.
Іван. Рішення прийнято одноголосно. Жителі, вітаю вас з обранням нового голови. Я автоматично стаю заступником. Ми обіцяємо вам, що будемо працювати на ваше благо. 
Саня. Тепер ви можете не користуватися ліфтом, який й так йде лише до 7-го поверху. Ви бачите, як ставляться до нас жителі знизу? Тепер вони показали своє обличчя. Щоб вирішити це питання ми зробили канатну драбину, за допомогою якої ви зможете оминути навіть вхід в під’їзд.
Іван. А також, з наступного тижня, нам підключать воду та світло з 16-поверхівки, так, що ми майже не залежимо від цього будинку.
Жителі. Ура! Ура! Ура!
Саня.  Треба відсвяткувати чесні вибори, Іване, витягай ящик горілки!

Ява 6.

Амбал1. Ну що, ламаємо домофон!
Амбал2.    А може просто надзюримо на нього?
Амбал1. Ні, Вовка сказав трощити.
Амбал2. Як Вовка сказав – так і буде. Поїхали!
Консьєржка. Що ви робите?
Амбал1. Трощимо домофон, дурепо.
Консьєржка. Ану відваліть, я зараз міліцію викличу.
Амбал 2. Давай швидше, поки вона не викликала мусорів.
Консьєржка. Ви придурки, чого вам треба?
Амбал1. А не треба було права дев’ятого поверху утискати. Все стара, бувай.
Амбал2. Круто, я ще ніколи не бачив що всередині домофону.

Ява 7 

Саня. Сьогодні настав той день, якого ми всі так довго чекали. Сьогодні наші побратими з 16-поверхівки приєднають нас до себе. З хвилини на хвилину гелікоптер М-8 захопить наші два поверхи, і ми відлетимо в кращий світ. 
Іван. Може трохи трясти, тому тримайте руками склянки та келихи, аби не розбилися. Нам ще відмічати злуку.
Саня. Ви це відчуваєте? Затрясся будинок, нас вже піднімають в повітря. Ура!
Іван. Піднімайте склянки!
Жителі. Ура! Ура! Ура!

 

Але щось пішло не так, і пілот чомусь відпустив захоплений шматок будинку, і той впав на парковку, яку якраз пролітав гелікоптер.