Мистецтво – НеМистецтво

Якось, знаний у Чернівцях, літературний критик та публіцист Сашко Бойченко пожартував, що сучасна поезія і проза відрізняються лише за вирівнюванням тексту по лівому або правому краю сторінки. З усіх нападок на сучасне мистецтво, які мені доводилося чути, ця особливо дотепна і влучна. Вона не висміює сучасну літературу, а навпаки – висміює примітивний підхід до її аналізу. Попри всі непорозуміння довкола форми і змісту сьогоднішнього культурного продукту, він має неабиякий запит у невеликого прошарку більш-менш притомної молоді, а якщо це читаєте, то ви точно притомна людина, в сенсі суспільного життя.

Є історія про те, як одна жінка, зайшовши до галереї, переплутала концептуальне полотно, з забитим в нього цвяхом, з гачком для верхнього одягу. Про що це говорить? Про те, що погляд людей радянської епохи на культуру відстає років на 70, якщо не більше (знайоме число, правда?). Є звичайно якісь маргінальні осередки, які імпортуюсь західні традиції сюди, але, на жаль, вони не диктують курс Міністерству культури. Дайте почитати шкільній вчительці української мови та літератури щось з сучукрліту, наприклад Іздрика. Навряд вона, після Тичини і Сюсюри, сприйме таку літературу. Для середньостатичного школяра письменники бувають тільки мертві. Бачили б Ви, як школярі дивуються, коли дізнаються, що Ліна Костенко жива. Отож чому так склалося, що паралельно існують дві культури, одна – відносно андерграундна, а інша – шароварна? Де стався цей розрив, адже в природі все змінюється плавно. Щось мені підказує, що число 70 має до цього якщо не пряме, то принаймні дотичне відношення.

Саме тут і виникає фраза «Чим не зрозуміліше мистецтво, тим воно сучасніше». Таке можна почути лише від класичного обивателя, який перестрибнув з Шевченка на Іздрика, від хору ім. Григорія Верьовки на Dakh Daughters, від Білокур до Поллока. Щоб зрозуміти незрозуміле, треба повернутися до передумов, маніфесту мистецької течії. Коли знаєш, що постмодернізм карнавалізує культуру, то якось легше сприймається.

І наостанок. Час бінарної опозиції «Мистецтво – НеМистецтво» пішов геть. Культурному продукту необхідно і достатньо бути концептуальним, а приналежність до мистецтва – приємний бонус.